вірші

Вам не треба боятись – мене не цікавить роман.
Вам не треба втікати –ніхто ні за ким не женеться.
Просто Ваша поява в мені розбудила слова,
І вони вже забились – раптово, неждано – під серцем.

Я не кликала Вас ані в день свій, не кликала й в ніч.
Я лиш в віршах так можу – в житті я нікого не кличу.
Просто я, мов природа, вся зіткана із протиріч,
І найбільше під вітер люблю підставляти обличчя.

Може, трохи з душі ллється все, як вода з решета, –
Ви пробачте, бо справді душа переповнена різним.
Але в принципі суть спілкування до болю проста –
Ви ж насправді Вогонь – а він може розплавить залізо.

Вам не треба боятись – Вогню не боїться Вогонь.
Інша справа Стрілець, та і то – він себе лише ранить.
Я не жду вже тепла – хіба тільки від власних долонь.
Просто Ви – подорожник. Його прикладають до рани.