вірші

Танець був більше швидкий, аніж повільний,
Але вони слухали музику в собі
І рухалися в її ритмі.
А вона була така трепетна, така повільна,
Така печально-ніжна,
Що рухи взагалі були зайвими.
І вони просто стояли посеред танцюючих.
Хто дав нам знати, що оце і є
Суть нашого життя – зустріти оцю людину!
Єдину, жадану, СВОЮ людину...