вірші

Така пора зелена і ясна,
Така раптова й чиста, мов прозріння...
Так зветься несподівано – весна!
То є відновлення від самого коріння.

Все рухається й ожива – пора!
А хлібороб чекав як на цю пору!
Це знову мрій і задумів гора,
І є натхнення дертись на цю гору.

Ще час, коли ніщо не заважа.
Пташки мурують свої хитрі гнізда.
В поета наближається межа –
Якщо сьогодні – ні, то завтра – пізно.

Все зветься заколисано – краса.
Вперед! Вперед! І світ, забувши втрати,
На мить відчув: він чистий, мов роса.
Христос воскрес! В надії, що ми варті...