вірші

Така біда – ні кладки, ані броду,
Навіть ціпка якогось у руці.
Така зима – навіть сльози не зрониш –
Не скотиться – замерзне на щоці.

Така душа – чужа душа – темниця,
А я не розумію, що чужа.
І прагну з неї ніжности напиться,
Та напувать ніхто не поспіша.

Така весна далека, аж не віриш,
Що вже вона колись залопотить.
Сніги-сніги – пухнастим білим звіром –
Володар світу – на землі лежить.

Така печаль – куди її подіти,
Якщо не навчена ніким за стільки літ?
Колись був грудень. В ньому були квіти.
Вони мені перевернули світ.