вірші

Так сонячно, так красиво,
Такий незабутній день.
Щось світле, ясне, незриме
У гості до серця йде.

Приймаю його, приймаю,
І постіль йому стелю,
І все віддаю, що маю,
І серденько віддаю.

Не думаю, як же буду
Стрічати наступний день.
І як поясню я людям,
Де тіло і серце де?

А сяйво на подив світу –
Зсередини я свічусь.
Так сяють космічні квіти,
І я серед них лечу.

Не знаю, чому і нащо –
У мене ж бо Вас нема!
Це, мабуть, найбільше щастя –
Світитись, коли й сама...