вірші

Сніг летить на печальну постать,
Схожу вже на сніговита.
Мерзлі яблука лігво мостять
Задубілим своїм бокам.

І похмурі стоять ялини,
Збайдужілі до звичних снів.
Визирає з кар’єру глина,
Щоб почути зимовий спів.

Це вже справжній, холодний грудень.
Здрастуй знову, моя печаль!
Знову стукає серце в грудях,
Знову тиша в моїх очах.

Сніг летить на печальну постать,
Що поволі від мене йде.
Не повернеться, не попросить,
Не зустрінеться вже ніде...