вірші

Щось зойкнуло в моїй пустій душі,
Немов пташа в траві косою збите.
Мені здалось – побачили усі
Моє життя, недбало перерите.
Перекопирсане й залишене груддям,
Де вже ніхто й нічого не плекає.
Та гордо я кажу: моє життя
Прожите чесно. Я те добре знаю.
Я знаю, як без хитрощів і зрад,
Куди не знаючи, летіла я за щастям.
Як бив мене безжально дощ чи град,
А схованка знаходилась нечасто.
Як я усе чекала сильних рук,
А ті, що знала, не були такими.
Як захлиналась в повені розлук
Не з тими все, не з тими все, не з тими...
Щось в серці зойкнуло. То три десятки літ
Чекало серце зустрічі із Вами.
...Верба схилила шати тихих віт,
Над аркушем, заповненим словами.