вірші

Що ж, мені любити Вас не можна.
Власне, я й не думаю про це.
Ви мені – цілющий подорожник,
Що спокійно й з гідністю цвіте.

Просто поруч. Голос хоча б поруч.
Значить, мов частиночка мене.
Не руками, ні, та ніби в обруч
Ви мене взяли і не сприсне

Тіло моє з обруча, із круга.
Так, немов узяте на ланцюг.
Як мені не вистачає друга,
Щоб сказати можна: просто друг...