вірші

Серед буднів, сірих, мов ропа, –
В них так швидко все життя минає, –
Хтось когось у свято погука –
Я Вас в свято хоч на мить гукаю.

Це невинно – я гукаю в вірш.
Не назавжди – нам на мить це свято.
Може, вже не погукають більш –
Ні сьогодні, ні, тим більше, завтра.

Все це вічне. Хтось це оспівав –
Зіткнення раптове двох молекул.
Заберіть в життя мої слова,
Навіть залишаючись далеко.

Заберіть із серця почуття –
Я Вам їх дарую дуже щиро.
Хай вони осяють Вам життя,
Хай вони розправлять Ваші крила.

А на світі – двадцять перший вік.
А любов моя до Вас та сама,
Як зустрілись жінка й чоловік
В райському Едемі з небесами.