вірші

Різдвяні квіти, мов церковні дзвони,
Якраз цвістимуть по календарю.
Найперший через день пелюстку зронить,
Забувши, як довершеність люблю.
Азбест сіріє боязко під снігом –
Низенький дах з високого вікна.
Там я, маленька, падаю на кригу,
На стежку, що протоптана одна.
Я хочу буть маленькою й смішною,
Щоб Ви мене любили, мов дитя.
Як пахне новорічна ніч сосною!
Відкрий себе, моє нове життя!
Щоб ці різдвяні квіти не опали,
Щоб щастя таки стало на поріг
Упевнено, настирливо й зухвало,
Як стукає мені у шибку сніг.