вірші

Прикипіла до снігу очима, думками, теплом,
І печаль світлячком відлітала, ховалась, втікала.
Я так довго чекала! А як в тім чеканні було,
Я промовчу сьогодні. Бо що вже не скажеш – то мало.

Ненароджена зустріч у всесвіті зріла давно.
Я не знала, коли, але знала, що збудеться, буде!
Виноградна лоза теж не знає, чи буде вино,
Але знає, що прийдуть і грона позрізують люди.

Що ж, віват, випадковість! Вітаю той день і той час,
Коли зустріч фатальна мені зазирнула у очі.
Пережити і щастя, і розпач іще один раз!
Знаю все наперед. А втікати від болю не хочу.