вірші

Ось тут ішла шляхетна панна,
Сховавши руки в рукавички,
В холоднім грудні вранці-рано –
В очах тримала таємницю.

Вона писала вірші точні
В красиво склеєні альбоми
Про те, як дятел зубки точить
Об стовбур чорний біля дому.

Про те, як серце завмирає
Від почуттів, що вперше ранять...
Ах, як Вас ніжно озирає
Шляхетна панна в грудні рано...

А ночі довгі, в них приходять
Рядки завжди меланхолійні.
Сніги важкі, а думи бродять
В стрункім хаосі білих ліній.

Віки минули, нині інші
Тут ходять панни, але й досі
Меланхолійні пишуть вірші
Про зиму, весну, літо й осінь.

Про почуття, яке в природі
Над нами й досі владу має.
...Портал з воротами при вході
І досі стиль ампір тримає.