вірші

Ну ось і все. Розчарування. Пустка.
Спустошеність. Зневіра. Холоди.
Печаль, мов тромб, великим чорним згустком.
Це знак довіри. Значить, знак біди.

Ну ось і все. Ні краю, ні початку.
Один безмежний простір – це зима.
В мені заплакало відверте ще дівчатко,
І горда жінка стала, як німа.

Ну ось і все. Розчарування. Досвід.
Не знаю, чи мені згодиться це.
З розчарувань виходити непросто.
Душа, мов камінь. Й мов душа, лице.

Ну ось і все. Зима холодна хоче,
Щоб все було із криги. Так і є.
І муза відгукнулася охоче –
Вона завжди диктує все своє.

Ну ось і все. Прощайте. Це так треба –
Я помилилась знову. Це, мов хрест.
Я мусила б нагнути до Вас небо,
А я Вас піднімала до небес...