вірші

Ніякої печалі! Смутку теж!
Мені пасує посмішка безмежна.
В мені самій також немає меж –
В мені нема ніяких застережень.

Це нудно й пісно – плани будувать.
Це так мізерно – в чімсь шукати зиску.
І низько в чергу будь за чим ставать.
І думати про стійло чи про миску.

Мені так мало треба у житті!
І через те життя у мене повне –
Мої слова – проникливі й прості,
Мій космос – переповнений любов’ю.

І я для себе іншого не жду,
Ніж щирої душевної розмови.
Це справжня розкіш – я на неї йду
Очима, серцем, відданістю, словом.

Любити – це любити. Це – усе.
Це – над усе. Це гідности не вронить.
І серце гордо цю любов несе –
Йому цього ніхто не заборонить.