вірші

Ніколи! –
Солодкий караючий звук
Пройшовся, мов смерч, по світу.
Ніколи-ніколи теплу Ваших рук –
Ніколи! – мені не радіти.

Ніколи! –
Як жалить мене слово це –
Для Вас не створю я казки.
Ніколи-ніколи на Ваше лице –
Ніколи! – моєї ласки.

Ніколи!
Як постріл раптовий, в приціл
Майстерно у серце – і клекіт!
Ніколи-ніколи – безмежно близький.
І – завжди! – безмежно далекий!