вірші

Нічого й ні про що Вас не прошу –
Я не просила ні про що нікого –
Хіба що в спеку – трішечки дощу –
Так то ж у Бога.

Нічого не прошу я навзаєм –
Ви думаєте – граюся словами –
Але, що нині рідне і моє,
В душі моїй зароджується Вами.

Ви уявіть, коли б весна цвіла!
Ви уявіть, коли б цвіло обличчя!
Я б, мабуть, зовсім іншою була,
Я б Вам сказала: хоч на мить покличте.

А так мовчу. Мовчу. Задума. Сни.
Лягає сніг на місто, мов облога.
І так уже недовго до весни,
Що хочеться чогось просити в Бога...