вірші

Навпроти сяйва Вашого сиджу –
Я не осліпну – я заплющу очі.
І так, заплющившись, я перейду межу –
Я поцілую Вас, бо я так хочу.

Так просто – без умовностей і слів,
Отут, при всіх, я зовсім їх не бачу.
Реальність? Вимисел? Чи образ з моїх снів?
Дарунок долі? Неминучість, значить?

Ще смійтеся! Який чудовий сміх!
Я Вас люблю! Як серце завмирає!
Як мало схожа ця любов на гріх –
Гріха в такій любові не буває.

В такій безмежній – осягнути – ні!
В такій ясній і, мов сльоза, прозорій.
Все сонцем засвітилося в мені –
Я вся свічуся в простір неозорий.

Ви смієтесь – Ви гарний, Ви – ясний.
Я Господу подякую не всує.
За цей – серед зими – прихід весни –
Я Вас очима, ангел мій, цілую.