вірші

Мороз, наче гномик, гойдався на вітах
Слухняних дерев, що застигли на вітрі.
Летіло, мов пір’я, холодне повітря.
Губами замерзлу сльозу мою витріть.

Гудуть приголомшені холодом клени.
В вітринах байдужі стоять манекени.
Добро це чи зло, що любити шалено
Природно так само для Вас і для мене?