вірші

Між нами земля і небо,
Помножені в сотні раз.
Але – фатальна потреба
Безтямно любити Вас.

Але – це тремтіння тіла,
Цей космос душі німий –
Хотіла чи не хотіла,
Та всесвіт віднині – Ви.

І вічні душі гризоти
Кудись відлетіли вбік.
Зливаються ж на горизонті
І небо, й земля вовік!