вірші

Коли ти не відчуваєш ні власного, ні чужого тіла,
А відчуваєш лише, як світ підняв тебе на долонях
В найсвітліші небеса –
То зветься коханням.
Коханням, якого ти не знав рівно тисячу років.

Коли ти відчуваєш і власне, і чуже тіло,
Вірніше, зовсім не чуже, а просто інше,
І не відчуваєш, що відстань така велика –
То зветься розлукою.
Розлука, затиснена лещатами кохання.

День – вічність.
Ніч, старіша за всесвіт.
Все разом означає, що ти прожив на світі багато,
А щасливий лише нині.