вірші

Гойдають дерева не листя, а відчай.
Чорніш чорноти цей пейзаж новорічний.
О, як Ви далеко – утішитись нічим, –
Мій ангел, мій демон – чужий чоловіче.

Гойдають дерева гілки, наче руки,
Що душу виймають – скриплять ції звуки –
Це пісня любови, що знала вже муки.
Це пісня любови опісля розлуки.

Я знаю: складу цих пісень я багато,
Мій божий дарунок, єдинеє свято.
Дарунок, щоб знала я, що таке втрата.
Щоб знала – дарунки не всі можна брати.