вірші

Говоріть ще довго, довго, довго,
Розтягніть на вічність кожну мить.
Ще недавно ледь годинник човгав,
А тепер нестримно час летить.

Падав за вікном зимовий вечір –
Синє, фіолет і бірюза, –
Говоріть якісь звичайні речі –
І від щастя котиться сльоза.

Падає у сміх, як в змерзлу річку.
Я Вам дуже рада – говоріть.
Може, навіть змилується вічність,
І сама оцю розтягне мить.

Ранній вечір кольору індиго
Зітканий з надій і сподівань.
Потекла на шибці біла крига.
Квітне на вікні моїм герань.