вірші

Горіли свічі дико, знавісніло.
Між ними я розводила біду,
Немов мости в північні ночі білі.
І вірила, що я між них пройду.

Не зачеплюся і не розіб'юся,
Не перекинусь щоглами до дна.
То між людей проходити боюся –
Між ними зло так часто вирина.

Тремтить лякливо полум'я на блюдці –
Хтось нажахав? Само вселяє жах?
Такі, як я, завжди з бідою б'ються.
Завжди самотні на семи вітрах.