вірші

Годинник цокає, мов ріже гільйотина.
Годинник в серце, як в литаври, б'є.
Давно заснула вже моя дитина,
А я життя залатую своє.

Латаю чорним. Чорним – по яскравім.
Чи й справді ті яскравості були?
Сади, в яких метелики літали,
Луги, які ромашками цвіли?

Метелик білий і ромашка біла.
Нащо до них я чорного тулю?
Аби контрастніше? Та сіла пташка сіра,
Щоб відпочить, на голову мою.

І ще вино червоне є в бокалі,
І вогник сигарети голубий.
І з цим усім перо моє зітхало,
Мов шлюбний танець грали голуби.

Все гарно й добре. Ріже гільйотина
Секунди на годиннику вночі.
Як добре, що не бачить хоч дитина
Мої гіркі печалі і плачі.