вірші

Глянеш у місто – акація вже зацвіла.
Глянеш наступного ранку – обсипана снігом.
Щось прожила – ніби зовсім іще не жила.
Не слідкувала за стрілок прискореним бігом.

Можна було б написати цікавий роман
Після полону щоденних життєвих уроків.
Але ж я знаю – то буде великий обман
На піраміді десятків заплутаних років.

Що можна встигнути? Що можна встигнути ще?
Де і коли увіпруся в шлагбаум незручний?
Десь я зіщулюсь звірям перед першим дощем,
Десь я на волю пущу неприкаяну душу.