вірші

Гілка сухого чебрецю
На вишневій поверхні столу.
Вітер в кімнаті і я лечу,
Відчиняючи двері: – Хто Ви?

Липень. Вже липень і жоден біль,
Як здається, до серця не липне.
Господи, що я скажу тобі
В час, коли відцвіли вже липи?

Ніч така сіра. І в час Бика
Усі вікна і двері навстіж.
Неприкаяна? Дуже. Чому така?
А звичайною бути краще.

Але знову крізь серце життя летить
Із космічною швидкістю болю.
І вмирають у серці усі світи,
Що по черзі були судьбою.