вірші

Драма, що пишеться на очах
Небес лазурових храму...
Будуть шептатись, будуть кричать,
Будуть судити. Драма!
Може, впаду я – життя на льоду –
Січень всі жили витяг –
Сцену життя не перейду –
Є загороди ниті.
Завжди межа є, завжди рубіж,
Завжди з замками брама.
Знову завіса. По серцю ріж –
Так чи інакше – драма.
Завжди талмуди із заборон.
– Можна? – питаю. Можна!
Небо цвіте дрібно, мов льон.
Драма секунда кожна.
Введений в п’єсу справжній герой.
Треба зіставити ролі.
Де королева, раз є король?
Є в королеви доля?
Жалить у серце щось, мов бджола.
Доля – підступна дама.
Вам розповісти, як я жила?
Мабуть, не варто. Драма.
Серцю кажу я: не охолонь
І не приходь до тями.
Що тут поробиш – Вогню – Вогонь.
Саме у цьому драма.