вірші

Чекала Ваш дзвінок, як на Різдво
Колись чекала я медовий пряник.
Вікно на північ. Вже зацвів різдвяник.
Вікно дощем, не снігом замело.

Годилося б в цю пору і в цю ніч
Стрибати через снігу кучугури.
І вік не заважав би, та натура
В природі завжди повна протиріч.

Але мело в душі, і в голові.
Вікно на північ і не замерзає.
Я все шукала – може, ще сльоза є –
Упала десь росою на траві.

Ще в серпні. І тепер мої думки
Холодні, наче хмари білопінні.
Я мала б знати, що сама ж і винна.
Все знала і робила навпаки.

Щоб все життя отак боятись свят,
Бо з них самотність рогом випирає...
Відомо, долю ми не обираєм.
...Різдвяник посміхається, мов брат.