вірші

Бо люди розучилися любити,
тому й не люблять віршів взагалі.
Але любити – означає – жити.
Чи, може, то здається так мені.

Любити так, що вже не можна більше,
і так, що ні збагнуть, ні осягнуть.
Лише тому й народжуються вірші,
з любови починаючи свій путь.

Без неї що – лише безмежна втома.
Лише разюча пустка у душі.
Без неї ані радости, ні дому.
І зовсім ніби нікуди спішить.

Ні неба, ані прагнень, ні польоту.
Блідий вогонь слабеньких животінь.
Життя порожнє і марнотне доти,
доки любов не стрінеться в житті.

Але любити – то талант і сила.
Це божий дар – найвища із щедрот.
І я до Вас кажу: коханий, милий,
рятуйтесь від буденности й марнот.

Весна у серці, у житті, у тілі –
любити  весну і не відганять
гарячої у серці заметілі,
бо це і є оте, що зветься рай...