вірші

Зима набридла – і сім шкур здере,
І голизну всього і вся побачить...
Граційно песик ніжку задере –
Паркан позначить.
Його господар, наче херувим,
В кудлатій шапці.
Руками голе дерево обвив –
Стоїть у капцях.
І бачить він не снігу білизну,
А тепле ліжко.
І не природи щемну голизну –
Свинячу ніжку.
Не виставку чудових ікебан, –
Що робить иній! –
А пінистий пузатий пива жбан
В кімнаті білій.
Що осінь в нього, що зима –
Одної гами.
Він лиш газету у руках трима –
Задля програми.
Він вам не скаже, що то є краса –
Сумна годино!
Але ж він дуже любить свого пса.
І він – людина...