вірші

Зустрінься мені другом і не більш.
Це так багато – лиш зустрінься другом.
Світлішим, сонячним тоді мій стане вірш.
Покотиться життя гладеньким кругом.

Мені полегшає. Я знатиму – ти є.
Тебе я берегтиму, мов святиню.
А так зозуленька печалиться-кує,
А так життя показує гординю...

Підстав хоч іноді мені своє плече.
Погладь мене ласкаво, мов дитину.
Нехай мій біль на мить кудись втече –
Я поруч відчуватиму Людину!