вірші

Як же тяжко мені! На межі мого сну – твої очі.
Ти – печаль. Ти – печаль. Чиясь владна печать на судьбі.
Мушу бачити сни, не всезнаючі і не пророчі.
І повільним вогнем догораю потроху в тобі.

Як же тяжко мені! На межі моїх рук – твоє тіло...
Ти – весна. Ти – краса. Ти – моя зачудована ніч.
Я його доторкнусь – як же щемко воно затремтіло...
Знайдуть губи мої життєдайний вогонь твоїх пліч.

Як же тяжко мені! На межі моїх мрій – наша донька...
Я далеко, сама і просвіту без тебе нема.
Я раненько встаю – прагну стріти зорю край віконця...
Ні тебе, ні зорі – бо зоря наша вже догорає...