вірші

Я лиш художник, що малює квіти.
Я дзеркало природи серед літа,
Яке летить від мене стрімголов.
І більш нічого я робить не вмію,
Люблю життя, а в нім люблю надію
І свято вірую і досі у любов.

І музика біжить мені по жилах.
Я нею і сміялась, і тужила,
Але не розуміла до пуття:
Вона мені дивилась прямо в очі
І заклинала: жити, жити хочу,
А я не вміла дати їй життя.

Її потроху хтось у мене краде,
А я й собі не можу дати ради.
Вона хотіла б сцени і афіш.
Ми сваримось. Та ніде правди діти:
Я лиш художник, що малює квіти.
І більш нічого. І нічого більш.