вірші

Я думаю отак собі щодня –
Сьогодні так, а завтра буде краще.
Щовечора питаю себе: нащо?
Хіба судьба давала якийсь знак?
Ілюзії – судьби перевідня.

Ідуть, ідуть за днями дні і дні.
І я нічого знову не встигаю.
І ошелешено під вечір добігаю
До думки, що нічого не змінити,
Що треба, як живеться, так і жити.
Як вмію я, як випало мені.