вірші

Вже холоди настали. Холоди...
Так холодно мені й без того жити.
Все далі й далі, й далі від біди,
Але так само хочеться тужити.

Так, як мене, вже скоро холоди
У кригу закують усю природу.
І відчаю незборені сліди
Так само ляжуть їй на тиху вроду.

А я все усміхаюся – колись
Розтане крига і відступить відчай.
Кажу собі: дивись на світ, дивись.
Дивись йому без страху прямо в вічі.

Нема чого відводити очей –
Ти перед ним нічим не завинила.
Хіба що хочеться в безмежності ночей
Розправити великі й дужі крила.