вірші

Відсторонитись від гидоти,
Яку несе життя щораз,
І не питати себе, доки
В нас буде правити маразм.
Сидіти тихо у кубельці –
Яке вже є, але твоє...
Але таке вже маю серце –
Спокійно жити не дає.

І через те мені задарма
Життя нічого не дає.
Хтось вніс колись мені у карму
Мені чуже, але моє.
Ото воно мене і мучить,
Ото воно життя й псує.
І через те я невезуча –
Така вже є.