вірші

Від смеркання і до світання
Купальські горять вогні.
Полум’я вогнищ купальських
Знов обпікає ноги.
Дивним вогнем квітка папороть
Знову цвіте в мені.
Звірі говорять в цю ніч
І малесенькі, і круторогі.

Я захистила в собі
Ті далекі купальські вогні.
Квітку в нечистої сили
Таки відібрала.
Дай мені руку –
Ми в царстві Купайла одні,
Окрім русалок і відьом,
Що дивляться в темні дзеркала.

Завтра на зиму
Сонце поверне хід.
Ну, а сьогодні у нас
Найтемніша ніч, найкоротша.
Навіть, якщо в свій віночок
Вплітаю я глід –
І колючок не боюся, бо звикла, –
Сьогодні я втричі молодша.