вірші

Від найдовшого дня до найдовшого дня
Цілий рік, що минув. На гостини рідня
Прибувала таки регулярно і видно
Всю рідню мою – холод, і відчай, і злидні.

І гостюють нахабно – не виженеш, ні –
В кого є хоча б хтось із такої рідні –
Той мене зрозуміє. Тут плакати годі –
Прибули на гостини – як вдома звідтоді.

Я від них на роботу й на грядку втікаю,
Я вже збилася з ніг, я спочинку не знаю.
А тепер збайдужіла й змирилася. Ні,
Не звільнитись мені від такої рідні...