вірші

Вересневе весілля

Ой, наповнюй, тамадонько, келишки по вінця...
Доки ж будеш, моя доле, щоніченьки зріться?

Та де ж тої сили взяти, щоб не відштовхнути...
(Ой, співайте ж, подруженьки), щоб його забути...

Не приручить, не причаїть, не спасе від згуби...
(Грайте дужче, музиченьки), – нелюбий, нелюбий...

Перестали музиченьки, розійшлись бояри...
Рано ж мою голівоньку купувати, рано...

Кину квітку весільную – покочую в поле.
Не стану я невірною тобі, моя доле...

Стану в полі, на розливі, де скосили жито...
Та й погасну, мій коханий, не треба тужити...