вірші

Вдалося вирватись в село на двійко тижнів.
Тут зачекалося зело –
Хоч рви, хоч вижни.
Копай картоплю і радій – щось буде їсти.
Гарбуз підморгує – гордій! –пухкий, мов крісло.

І повзаєм, як їжаки, ми по вгороду.
В чотири – я і син – руки довбем природу.
Жмемо із неї провіант, що зветься овоч.
І необхідний тут талант і Божа поміч.

Вода у Пслі холодна вже – Ілько зурочив.
Горіх смарагдове драже не сипле в очі,
А лише милує їх ще, зірвати манить.
І серпень ллє і ллє дощем, ляга туманом.

Отак під вечір в низині напустить диму.
І знов печалиться мені – сама йду в зиму...