вірші

В мені пані живе Ніхто.
Дуже мало про себе знає.
І терпіти не може авто,
І боїться цивілізації,
І не вміє вмикать пилососа,
Дуже любить свої ілюзії
Й де завгодно ходити боса.

Одяг їй заважає дихати.
Вона любить щомиті рухатись
І не хоче нікуди їхати.
Дуже любить чотири стіни,
Розташовані в певних пропорціях.
Стіл, словник, олівець, папір –
І хмільного повітря порцію.

Пані ця надзвичайно чудна,
Їй незручно усе на світі –
То й вивчає життя з вікна.
Самота, кабінетна тиша,
Свічки згарок, що вже догорає.
Вона думає, думає, думає
І немає тим думам краю.

Я чудово з нею вживаюся,
Бо єдина її співрозмовниця.
І я дуже з того пишаюся.