вірші

Тихо на світі. В горнятку шепоче зело,
З літа засушене, кольору чистого глею.
Що тебе тішить, дурненький кленовий листок?
...Пахне землею.

Серед зими, серед біло-рожевих снігів
Прийде хвилина, назву її, врешті, своєю.
Шишка соснова до ніг на паркет упаде.
...Пахне землею.

Я не збиралась із осені в зиму іти.
Нащо у зиму? Заплутаюсь в кетягах хмелю
Та й пересиджу той час, де ніхто і ніщо
Навіть у свято ніколи не пахне землею.

Як мені треба ув осінь негайно прийти!
Де моя осінь? Летить голубінь, а над нею
Жінка в блакитному листям кленовим летить.
...Пахне землею.