вірші

Туман завис, мов молоко розлите.
Ти не стомився від моїх світів?
Я так тебе люблю несамовито,
Як ти, мабуть, ніколи не хотів.

Прости мені, що я така шалена,
Нестримна у польоті і в журбі,
Що вітром не обвіяним зеленим
Я заважаю дихати тобі.

Рятуйся. Йди. Біжи. Лети подалі.
Це дуже важко – шторм і океан.
Вітрильник мій розіб’ється, зухвалий,
Об твій м’який облежаний диван.
Прости мені, що я така шалена...