вірші

Тримай, чорнокнижнику, трохи хоч піст –
Я хрестиком добрим сорочку дошию.
Ховай сатанинську ознаку – свій хвіст,
Бо ти уже зовсім петлею на шию.

Тримайся подалі квартирних дзеркал
І не залишай в них закляття ніякі.
Якщо вже я маю розбити бокал,
То лиш не із слабкости, а як гуляка.

Отак, чорнокнижнику. Виклик прийми.
Я витиму вовком, щоб ти налякався.
Я знаю: для битви приходимо ми.
Отож, чорнокнижнику. Ти вже й сховався.