вірші

Тільки власне пекло відпускає,
Перетерши сотні раз тебе
На полову. Сутність в ній така є –
Чорне з білим смугами. Рябе.

Тільки власне пекло очищає.
Тільки власне пекло підніма.
Тільки з власним борешся відчайно.
Перед ним і винна, і німа.

Перед ним лиш опускаю очі.
Перед ним усе кладу на кін.
Тільки з нього вирватися хочу,
Лиш йому гукаю навздогін:

Зачекай! Сповідуй і очисти.
Зачекай! Врятуй і захисти.
Я з твого вогню зійду пречиста,
Щоб світитись знову. І світить.