вірші

Танцюють привиди в уяві
Шалений танець, танець п’яний.
Такі розлогі вихиляси
В уяві можна вироблять!

Серед осоння на галяві
Танок ілюзії вогняний.
Десь стугоніли тулумбаси,
Зібралась королівська рать.

А я звичайна, я не Єва,
Сама ж собі і королева.
І всі, хто нині тут танцює,
В мені давним-давно живуть.

За темним пралісом, за мевом,
Росте моїх ілюзій древо.
Моя святиня, тобто всує
Його не слід чіпать, мабуть.

І виробляє па ретельно
Хтось чистий, мов вода джерельна.
Не впізнаєш? От, недотепа,
То ж ти танцюєш, молода.

Твій танець – то вогонь пекельний.
До того ж, таємничий вельми.
То ти колишня, справжня, тепла –
Але ти – привид, от біда.

А он повільно хтось муштрує
Себе. Мелодії не чує.
Щось жалюгідне, соромливе
Танцює, бо вона з бабусь.

Не чує ритму і танцює
Під музику одвічну тую.
І я, сьогоднішня, глумливо
На себе завтрашню дивлюсь.