вірші

Сіявся міленький дощик, а хмара була чорна,
Як мій настрій – настрій живого створіння,
До якого нікому немає діла.
Чорна хмара розвіялась,
На зелених віконницях старого будинку
Застрибали сонячні зайчики
З величезного скла будинку, що навпроти, –
А настрій залишився, він постійний,
Бо просвіток буває під час спілкування з людьми,
Але потім розумієш, що тебе використали,
Що, власне, до тебе ні в кого справ немає,
Ти нікому не потрібна,
Якщо не потрібна, аби використати.
Заздрю вам, сонячні зайчики,
Ви самі по собі
І вас неможливо використати.
Світ загубить байдужість...