вірші

Село лікує душу й тіло,
Відволікає від печалі.
Від тих турбот, що ось розчавлять,
Відволіка селянське діло.
Коли б хоч глянути угору
Знайти одну-єдину мить...
Чи книжку б хоч якусь розкрить...
Та ні ж, не вийде в літню пору.
Ані в осінню, ні в весняну,
Як в літню теж, - не вийде, ні.
Багато діла. А мені
Болять все’дно душевні рани.