вірші

Ранок

...І піднімаючи клубки легенькі пилу,
Корови сонно йдуть щипать траву.
І цвьохкає в повітрі хворостина –
Гусей жене розбуджена дитина
На луки соковиті, до води.
Давно вже луки хлопчик обходив
І полюбив – за дивні візерунки,
За білий пар, що вранці з річки йде,
За голос, що завжди вертає лунко,
Як крикнеш "гей!" – то "гей!" не пропаде.
За те, що в луках можна рвать лопуцьки,
Що пахне кашка і ромашка снить.
І хоч біжи, котись, підстрибуй гуцьки,
А ліс навкруг мовчить, неначе спить.
Старий мовчун тримає таємниці,
Схилив гілля, мов вуса до води.
...А те, що спати хочеться? Наспиться...
Нехай не буде іншої біди.