вірші

Природа трудилась на цей листопад.
На золото вперто трудилась й багрянець.
І все. Все скінчилось. Осипався сад.
Стоп-кадр. І завмер найчудовіший танець.

Ну що ж. Спочивай. І холодні дощі,
І ожеледь сіра і сіра багнюка,
І чорні печальні скелети кущів –
Природи спочинок. Це осінь. Це мука.

Так бути повинно. За розкішшю барв
Повинне настати холодне і сіре.
Це снігу чекання, мов музики арф,
Природне, звичайне. І вказує міру

Просте чергування твоїх відчуттів,
Усіх кольорів, розмаїття відтінків.
Примушує думати, що ти хотів,
І що ти зробив в цьому світі. І стільки.

Природа трудилась на цей листопад...